Дайджест міфів про питну воду

У сучасному світі, де наука досягла досить великих успіхів в лікуванні різноманітних захворювань і активно рухається вперед, існує безліч псевдонаукових теорій, які намагаються йти в розріз з наукою і медициною. У нашому блозі є великий розділ, який стосується міфів про питну воду, тут ми зберемо короткий опис даних теорій, а також поговоримо про їх походження.

1. Хлор у воді небезпечний?

Це питання дуже часто задають як наші читачі, так і інші Інтернет-користувачі. Хлорування води — це приблизно таке ж відкриття для людства, як і винахід антибіотиків. Воно дозволило значно знизити частоту кишкових інфекцій, що передаються через системи централізованої подачі води, і врятувати безліч життів. "Чому саме хлор, а не озон, не ультрафіолет, не срібло?" - запитаєте ви. Насправді все дуже просто: хлор має дуже широкий спектр дії, простий в зберіганні й транспортуванні, а його пролонгований ефект дозволяє запобігати повторному зараженню води після проходження її через мережу.

Остання властивість робить його практично незамінним, але одночасно обумовлює і побічні ефекти його застосування. На водоканалах хлорування води проводять в дві стадії:

• попереднє, коли вода з поверхневих водойм надходить на очищення;
• постхлорування, коли в очищену воду дозується надлишок хлорних сполук для того, щоб убезпечити воду від її зараження під час її руху по трубопроводу.

В процесі додаткового хлорування і криється основна користь і шкода хлору. Користь, як ми писали вище, в тому, що вода дійде до крана у вас вдома без небезпечних мікроорганізмів, а шкода в тому, що в цій воді будуть присутні продукти взаємодії з хлором — токсичні, канцерогенні хлорпохідні сполуки. Активний хлор у воді сам по собі не настільки токсичний і небезпечний для людини, та й випаровується він в процесі кип'ятіння.  Важливо відзначити, що як хлор, так і хлорорганічні речовини прекрасно видаляються з води фільтрацією через активоване вугілля, а їх допустимі концентрації обмежують санітарні норми питної води в Україні.

Більше про технології знезараження води можна прочитати в статті "Технології знезараження води".

2. Накип в чайнику - ознака поганої води?

Утворення вапнякового нальоту при кип'ятінні обумовлено наявністю в воді солей тимчасової жорсткості, переважно це карбонати кальцію і магнію, які є важливими для організму мікроелементами. Гранично допустима жорсткість 1,5 - 7 ммоль/дм³, утворення накипу в залежності від складу води може відбуватися при твердості 3-4 ммоль/дм³. При цьому вода не буде ні шкідливою, ні небезпечною, а навіть корисною. Те ж саме стосується і загального солевмісту: рекомендовані значення - 200 - 500 мг/л. Цей мінеральний склад може створюватися абсолютно безпечними й корисними іонами: кальцій, магній, натрій, калій, хлориди, сульфати та ін.

Часто наші клієнти пишуть у відгуках, що фільтри-глечики та потрійні не очищують воду, тому що вміст солі, виміряний побутовим тестером до фільтра і після, практично не відрізняється. Причиною цього є не погана робота фільтра, а то, що іони солей не просто видаляються, а обмінюються в іонообмінному процесі на еквівалентну кількість іонів натрію, що не утворює накип і вапняний наліт.

3. Чи шкідлива кип'ячена вода?

Існує думка, що кип'ятіння води робить її мертвою, а повторне кип'ятіння й зовсім робить воду важкою. Ні перша, ні друга тези не мають підтвердження.

При кип'ятінні з води можуть виділятися гази, наприклад, розчинений кисень і активний хлор, частина солей твердості може осідати у вигляді накипу, через що дещо змінюються смакові якості води, але при цьому вона не стає небезпечною для людини.

Що стосується повторного кип'ятіння і важкої води, прихильники цієї думки вважають, що оскільки у важкій води температура кипіння вище, то при кип'ятінні звичайна вода випаровується, а важка концентрується. Теорія, звичайно, має право на життя, більш того — це твердження справедливе. Тільки потрібно враховувати той факт, що вміст важкої води дорівнює 0,033% і, щоб довести звичайним шляхом кип'ятіння її хоча б до 0,15% необхідно витратити масу води, яка перевищує вагу землі в 300 млн. разів.

4. Дощова, колодязна і сира вода

Одна з сучасних "водних течій" — споживання сирої води з джерел. Само по собі пиття такої води — це своєрідна лотерея. Якщо обладнані джерела в межах населених пунктів іноді проходять санітарний контроль якості, то невідомі джерела можуть бути дуже небезпечні як в бактеріологічному плані, так і за санітарно-хімічними показниками: вмістом важких металів, заліза, твердості.

В такому випадку на питання про те, яка вода краще, кип'ячена або сира, можна відповісти однозначно: таку воду обов'язково потрібно кип'ятити, як мінімум для того, щоб уникнути кишкових інфекцій.

Детальніше про цей рух і про якість сирої води з природних джерел ми писали раніше.

У цю ж категорію віднесемо, мабуть, колодязну воду , проби якої практично завжди містять багаторазове перевищення рівня нітратів і часто є мікробіологічно забрудненими , і дощову воду , що збирає в собі весь комплект забруднювачів атмосфери.

5. Чи корисна лужна вода?

Стаття на цю тему в нашому блозі виявилася дуже затребуваною, тому що більшість матеріалів в україномовному Інтернет-просторі не наводять жодних досліджень, апелюючи до чергової «живої» води й наявності якихось примарних досліджень (яких насправді немає).

Ми розглянули публікації в наукометричних джерелах, які показали, що користі від такої води практично немає, а домашні методи отримання лужної води за допомогою соди й лимона взагалі можуть бути небезпечні та не приносять користі.

Основний матеріал на цю тему описує вплив лужної води на перебіг ракових захворювань, стан кісток, рівень цукру в крові та ін. Мабуть, максимальний ефект має лужне вода на печію, оскільки схильна нейтралізувати кислоту, яка закидається зі шлунку в стравохід. Але цей метод був відомий ще нашим бабусям, які розбавляли в воді трохи соди й пили її, щоб уникнути неприємного печіння в грудині.

6. Чи корисні шунгітовая і кремнієва вода?

Ще одним цікавим моментом в пошуках нетрадиційних джерел "живої" води є настоювання її на якихось мінералах, переважно абсолютно нерозчинних у воді. Головними трендами на сьогодні є кремній і шунгіт.

Шунгіт — це природний мінерал, який використовується в будівництві та металургії, видобувається виключно в Росії й Казахстані. В водопідготовці використовується рідко в якості завантаження фільтрів механічного очищення наряду з кварцовим піском, антрацитом тощо. Сорбційні та іонообмінні властивості шунгіту недостатні для водопідготовки. Більше користі буде з таблетки активованого вугілля, яку ви відстоїте в воді. Ми вже писали детально про шунгітову воду.

Кремній — це практично нерозчинний у воді мінерал. Згідно з рекомендаціями в Інтернеті отримання кремнієвої води вдома передбачає відстоювання на каменях, що являють собою монолітний мінерал. Власне, з таким же успіхом можна використовувати звичайний пісок, склад його ідентичний.

Крім відсутності користі, настоювання води на мінералах має ще одну приховану небезпеку — оскільки вода досить тривалий час стоїть в ємності, то при наявності в ній, на поверхні тари або самих каменях життєздатних патогенних мікроорганізмів, вони здатні активно розмножуватися і викликати кишкові захворювання.

7. Кисень і водень в воді

Ви знаєте, що молекула води складається з іонів водню і кисню. Крім цього, стало модно розчиняти в ній додаткові гази: кисень і водень, тобто газувати ними воду по аналогії з вуглекислим газом. Якщо у випадку з киснем все просто, і він спочатку є домішкою води, оскільки міститься в повітрі, то з воднем все складніше — це нетиповий для води компонент.

Дослідження показали, що додавання в воду кисню не приносить користі, оскільки шлунок засвоює його все-таки значно гірше, ніж легені, які для цього призначені. У цій статті можна почитати детальніше про кисневої воді і її властивості.

З водневою водою все цікавіше, оскільки молекула водню дуже маленька, то він здатний проникати в тканини й дійсно показує певні позитивні результати внаслідок антиоксидантних властивостей. На сьогодні ведуться активні клінічні дослідження, які показали, що воднева вода може мати позитивний ефект при цукровому діабеті й супутніх захворюваннях. Дослідження щодо інших захворювань активно ведуться.

8. Пам'ять води

Цей стовп, на якому побудована ціла лженаука — гомеопатія, також досить швидко був зруйнований. Основоположник гомеопатії Ганеман стверджував, що якщо шкідливу речовину сильно розвести водою, то цей розчин отримує цілющі властивості. Ступінь розведення був таким величезним, що в складі отриманих препаратів не можна було знайти жодної молекули вихідної речовини. Щоб пояснити цю суперечність, була придумана пам'ять води. Наступним активним дослідником цього питання виявився лауреат Шнобелівської премії 1991 року — Жак Бенвеніст. Він провів експеримент і опублікував в журналі Nature дослідження, яке за тридцять років не зміг відтворити жоден дослідник.

Що стосується структури води, а саме тих кристалів правильної форми, які за неї видають, то вони дійсно існують, якщо вода заморожена, і зникають в момент розморожування. Детально про структуру і пам'ять води ми писали раніше.

9. Тала вода й очищення води заморожуванням

Тала вода буде чистою тільки в тому випадку, якщо отримана з чистого льоду. До того ж, одну з найдорожчих вод у світі отримують саме з льодовикового джерела. На цьому тези про користь і шкоду заморожування і розморожування води закінчуються.

Якщо ви хочете очистити воду заморожуванням, то ймовірно ви зможете трохи знизити вміст розчинених речовин, але витрачений на це час і сили можуть перевищувати очисний ефект.

Якщо говорити про важку воду, ситуація така ж.

10. Чудодійні властивості святої води

Коли щось йде не так, люди шукають допомоги у потойбічних сил. Те ж саме і з водою — можна почути, що освячена за церковним обрядом вода не псується і має чудодійні властивості. Насправді є дуже багато досліджень, які підтверджують той факт, що свята вода може відмінно псуватися. І більш того, внаслідок тривалого стояння може виступати ідеальним середовищем для розмноження патогенних мікроорганізмів . Тому, якщо у вас довго зберігатися освячена вода, пити її не рекомендується.

11. Що робить срібло з водою?

Срібна вода має досить довгу історію. Воду зберігали в покритих сріблом судинах ще в стародавньому Римі. Потім в ній відстоювали предмети зі срібла, а після з'явилися розчини колоїдного та іонного аргентуму, які почали застосовуватися в різноманітних цілях.

Метод знезараження води іонами металів називається олігодінамія, і дійсно працює. Складність його в тому, що для ефективного знезараження необхідно внести в воду такі концентрації металів, які будуть небезпечні для людини, а час диспозиції (тобто знезараження води) досить тривалий — від 2 до 4 годин. З цієї причини метод і не має широкого використання в водопідготовчих технологіях.

12. Вода з лимоном

Досить велику популярність в останні роки отримала вода з лимоном. Її користь описують всі: починаючи з газети "Бабуся" і закінчуючи сучасними б'юті-блогерами. Вчені ж провели чимало досліджень в пошуку користі лимонного соку в воді й дійшли висновку, що особливими цілющими властивостями вона не володіє, і якщо у вас немає порушень в роботі шлунка і сечовивідної системи, то пити таку воду безпечно.