Якість води в Одесі

Вода в Одесу, Теплодар, Чорноморськ, Овідіополь, Біляївку, Південний і ще 45 населених пунктів Біляївського, Овідіопольського і Лиманського районів надходить із Дністра, який протікає по території Львівської, Івано-франківської, Чернівецької, Тернопільської та Вінницької областей України, а також по території республіки Молдова.

Дністер, хоча і не входить в список найбрудніших річок України, досить проблемна річка. Згідно з інтерактивною картою якості води Дністер і його притоки на території Одеської області є якраз найбільш забрудненими, що закономірно, оскільки саме тут знаходиться його завершення — води Дністра через Дністровський лиман потрапляють в Чорне море. У воді підвищений вміст завислих часток, сульфатів, хлоридів, амонію, нітритів, а також показники хімічного і біологічного споживання кисню, які можуть коливатися в залежності від пори року.

Водозабір Одеського водоканалу розташований в селі Біляївка приблизно за 40 кілометрів від Одеси.

Історія Одеського водопроводу

Питання про будівництво водопроводу вперше піднялося на початку XIX століття, тоді був розроблений ряд проєктів спрямованих на водопостачання міста. У 1847-53 роках будується водопровід в південній частині міста, де були розташовані артезіанські свердловини, але цей водопровід не забезпечував необхідної кількості води. Тоді було прийнято рішення про будівництво нового трубопроводу з Дністра. У 1972 році між міською радою, петербурзьким купцем Швабеном і британським підданим Мором був підписаний контракт на спорудження Дністровського водогону та забезпечення міста водою протягом 49 років.

Водозабір будувався на місці хутора Висілки, звідки попередньо відселили більшість людей. Після водозабору слідував кам'яний канал довжиною більше кілометра і шириною від 1,2 до 1,6 метра. З Дністра вода надходила в круглі колодязі, а звідти насосною станцією першого підйому перекачувалася в два відстійники площею 540 м², а після них на 4 повільних піщаних фільтра площею 30 м². Середня продуктивність кожного фільтра досягала приблизно 500 тисяч відер на добу. Після фільтрів вода відводилася в накопичувальні резервуари очищеної води, звідти насосами другого підйому подавалася по чавунному трубопроводу в місто. У 1890 році будується проміжна накопичувальна станція "Чорна". Пізніше будується друга черга водогону, що дозволяє підвищити продуктивність станції з 20 до 40 тис. м³ добу.

У 1912 році починається будівництво ще одного підводного каналу, який дозволяє довести продуктивність станції до 53 тис. м³/добу. Мережа продовжує модернізуватися, будуються нові трубопроводи та відбувається поступове вдосконалення обладнання.

У повоєнний час відбувалися активні процеси реконструкції та модернізації станції. У 1961 році здано в експлуатацію перший і другий блок швидких фільтрів, з 1968 року на них використовується метод контактної коагуляції, який дозволив значно збільшити якість води. Подача води зросла до 330-370 тис. м³ /добу.

У 1973 - 1975 роках приймається нова двоступенева технологія очищення води із застосуванням реагентів і горизонтальних відстійників. Подача води була збільшена таким чином до 610 тис. м³/добу.

До 1980 року добова подача води вже досягла 657 тис. м³/добу.

Як працює водоканал сьогодні?

Водозабір з Дністра здійснюється в двох точках, після нього вода надходить на станцію очистки води "Дністер". Сьогодні водоканал очищає і подає по трубопроводах діаметром 70 і 140 мм в водорозподільчу мережу від 350 до 450 м³ /добу чистої води.

На станції є 2 майданчики "стара", яка включає 3 блоки та "нова" - передбачає ще два блоки.

"Старий майданчик" починається з каналу-відстійника, в який вода подається з водозабірного ковша з рибозахисним пристроєм. Після відстійника частково освітлена вода самопливом направляється в розподільний канал, з якого насосними станціями першого підйому направляється на подальше очищення. Вона передбачає попереднє дозування коагулянтів, які забезпечують "склеювання" зважених часток і подальшу подачу на контактні фільтри з піщаним завантаженням. Після цього очищення вода надходить на знезараження препаратами активного хлору і подається в резервуари чистої води.

На "новому" майданчику схема дещо відрізняється. Вода, яка відбирається через водозабірний ківш, направляється по водопідвідного каналу до станцій першого підйому, які подають її на очистку на два окремі блоки:

Загалом на станції розташовано 69 швидких фільтрів, які заповнені кварцовим піском.

З резервуарів чистої води проводиться розподіл через мережу міста, яка складається з 1661 км трубопроводів, 7 основних "підкачуючих" міських насосних станцій («Головна», «Південна», «Котовського», «Західна», «Стовбова», «Шкодогорка», «Жевахова гора») і 54 насосних станцій малої продуктивності (забезпечують водою мікрорайони та квартали міста). Також у водопровідній мережі є насосні станції інших населених пунктів.

Якість водопровідної води в Одесі

Згідно з даними з офіційного сайту одеського водоканалу вода відповідає ДСанПіН 2.2.4-171-10 "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною", тобто при тривалому застосуванні цієї води вона не завдасть серйозної шкоди людині та її потомству. При цьому варто згадати, що багато параметрів, наприклад, кольоровість і окиснюваність згідно з офіційними даними мають досить високі значення, а ряд важливих параметрів, які включають санітарні норми, наприклад, хлорорганічні сполуки, важкі метали на офіційному сайті не вказані.

Що стосується мікробіологічних забруднень, то в зв'язку з теплим кліматом регіону, ризик зараження патогенами зростає. Пам'ятаємо, що система водопроводів стара, тобто хлор, який з надлишком дозується в воду, швидко окиснює органічні обростання в трубопроводах, після чого вода стає потенційним джерелом для їх розмноження. З цієї причини на міських насосних станціях вода додатково знезаражується гіпохлоритом натрію.

Аналіз проб води за 55 показниками проводиться на станції в цілодобовому режимі. Робота водоканалу також визнана ефективною і безпечною міжнародними експертами програми TACIS.

Лабораторія компанії Ecosoft регулярно проводить аналізи води в Одесі й області, тому нам теж є що розповісти про якість одеської води.

За результатами досліджень води в нашій лабораторії, в кранах кінцевих споживачів в 10-30% проб підвищені кольоровість і каламутність і в 100% проб значно (в 4-20 разів) підвищено показник нітритів, які є переважно продуктами життєдіяльності азотистих бактерій. Цей факт говорить про те, що вода все ж забруднена мікроорганізмами.

Якщо ви хочете зробити свій аналіз води в Одесі, скористайтеся послугою базового і розширеного тесту води в лабораторії Ecosoft. Також згідно результатів аналізів, ми зможемо для вас підібрати систему зворотного осмосу, яка забезпечить цілодобову наявність чистої та смачної питної води на вашій кухні.

Вода з бюветів

Раніше ми вже писали про бювети Києва та якість води в них. Але що ж з Одесою? Вода з бюветів користується великою популярністю, так як є альтернативою водопровідній або привізній воді. Бювет є спорудою на базі артезіанської свердловини, яка забезпечуються водою з артезіанського Верхньо-сарматського горизонту, який залягає на глибині 80 - 140 м.

Води навіть таких глибоких горизонтів на території чорноморського басейну мають високий солевміст, тому щоб вода була якісною, вона очищується на системах зворотного осмосу, потім знезаражується озоном або хлором, і надходить в накопичувальні ємності, звідки подається споживачеві. Попри величезну кількість чуток про те, що вода має низьку якість, всі її дослідження це спростовують.

На сьогодні в місті функціонує  15 бюветних комплексів, які забезпечують жителям воду питної якості.

Якщо у вас залишилися питання щодо якості води в Одесі, пишіть в коментарях, будемо раді відповісти.